Оборотні активи підприємства: аналіз та управління

Оборотні активи – найліквідніша частина майна підприємства. Вміле керування ними практично гарантує фінансову стійкість і конкурентоспроможність. А для цього треба їх коректно враховувати, нормувати та аналізувати. Розкажемо, як. У статті можна завантажити звіт, який допоможе контролювати ефективність використання оборотних активів.

У цій статті ви дізнаєтесь:

Що таке оборотні активи

Оборотні активи організації завжди перебувають усередині виробничого процесу, який можна розділити на три основні послідовні кроки. Перший – це поповнення сировини та матеріалів. Другий – виготовлення товарів чи виконання робіт. Третій – постачання і реалізація те, що зробила компанія, ринку, отримання коштів. І знову перший крок – поповнення сировини та матеріалів на виручені гроші. Усі елементи, що безпосередньо беруть участь у цьому кругообігу, можна віднести до таких фондів.

Оборотні активи включають (див. малюнок 1):

• кошти організації та його еквіваленти;
• короткострокову дебіторку;
• сировину та матеріали для виготовлення кінцевих об'єктів матеріальної цінності;
• напівфабрикати проміжних стадій роботи виробничого майданчика;
• вироби, одержані наприкінці робочого циклу;

• витрати майбутніх періодів;
• сума ПДВ, не прийнята до відрахування (див. також, як заощадити на ПДВ під час імпорту товарів ).

Як розробити нормативи для оборотних активів

Дивіться, як розробити систему норм управління оборотними активами, які методи нормування використовувати у матеріалі «Системи Фінансовий директор».

Чим відрізняються від позазворотних

Необоротні активи підприємства функціонують довгий час без змін, поступово передаючи свою вартість через природне зношування та амортизацію, у разі, якщо такі фонди матеріальні. Зазвичай термін використання цих фондів понад 12 місяців.

До необоротних відносять:

• нематеріальні цінності, серед яких права на інтелектуальну власність, ліцензії на право займатися певною діяльністю, патенти на винаходи, а також товарні знаки, бренд і репутація фірми;
• матеріальні цінності - земля та об'єкти природокористування, будівлі та будівлі, верстати та обладнання, транспортні засоби тощо;
• фінансові інвестиції в інші підприємства, а також інвестиції, розрахунок за якими настає не раніше ніж через три місяці;
• майно, що передається в оренду або лізинг.

Повний список необоротних фондів містить Положення з бухгалтерського обліку «Бухгалтерська звітність організації» ПБО 4/99, у редакції від 8 листопада 2011 року.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

Для аналізу використовується «оборотність». Цей параметр показує ефективність керування та кількість виробничих циклів «гроші → сировина → виготовлення → збут» (див. рис. 2).

Малюнок 2.

Цей параметр не має певного нормативу. Для кожної фірми щороку це значення обчислюється окремо, та був показники порівнюються кілька років, у поступовій динаміці. Тим не менш, у всіх галузей є середні значення цього параметра, на які, в принципі, можна орієнтуватися.

Якщо отриманий коефіцієнт значно відрізняється від середньогалузевого, це може говорити про те, що організація накопичила занадто великий обсяг таких коштів і ведеться недостатньо ефективно.

Крім того, досвідченим шляхом встановлено, що капіталомісткі галузі показують невелику оборотність, а найвищі значення - у сфері послуг та торгових майданчиків. Проте торгова галузь не має стадії «обробка сировини та матеріалів», це серйозна відмінність від організацій, які випускають власні товари. Також на неї впливає рентабельність. Встановлено, що з високої рентабельності оборотність знижується, за невисокої норми рентабельності, навпаки - відбувається її збільшення.

Формула для розрахунку коефіцієнта оборотності оборотних активів (ОА):

КО оа = Виторг / ОАсг,

де КО оа - коефіцієнт оборотності ОА;

Виручка - показник рядка 2110 звіту про фінансові результати (звіту про прибутки та збитки);

ОА СГ - ОА середньорічні.

Формула для розрахунку середньорічного значення ОА:

ОА сг = (ОА нг + ОА кг) / 2,

де ОА нг - ОА початку року;

ОА кг – ОА на кінець року.

Для обчислення оборотності використовують таку формулу:

О оа = 365 / КО оа,

де Ооа - коефіцієнт оборотності ОА у днях.

Нормування оборотних активів

Менеджери повинні розуміти, який обсяг коштів, сировини, матеріалів тощо необхідний підтримки планового рівня випуску асортиментного ряду. Виготовлення товарів ведеться за заздалегідь затвердженими технологічними процесами, із встановленими параметрами витрати палива, енергії та інших ресурсів. Кожен процес ведеться за певними планами з відомими показниками витрати, тому нормування є основою визначення цих обсягів.

Нормування підлягають усі складові, у тому числі готові вироби, витрати майбутніх періодів, власне сировина та матеріали, а також напівфабрикати на всіх етапах створення готової продукції.

НОА = Нпа + Ннп + Нрбп + Нзгт,

де НОА - норматив ОА;
Нпр - норматив ПР;
ННП - норматив незавершеного виробництва;
Нрбп - норматив витрат майбутніх періодів;
НЗГТ - норматив запасу готових товарів.

Норматив ОА розраховується у рублях. Нормативи виробничих ресурсів, незавершених операцій, запасу готових товарів розраховуються в рублях, у натуральних одиницях, що визначають кількість, вагу, об'єм, довжину і т. д. (метри та кубометри, кілограми, тонни), а також у днях.

Важливий параметр яким створюються запаси – час. Кожне підприємство має знати, скільки часу воно зможе працювати між двома постачаннями виробничих ресурсів, мати страхові запаси у разі проблем у логістиці, розраховувати час для необхідної технологічної підготовки сировини та матеріалів.

Формула для розрахунку часу, на який необхідно мати ОА:

НВЗ = НЗт + НЗс + НЗп,

де НВЗ – норматив часу запасу активу;
НЗт - норма запасу поточна;
НЗЗ - норма запасу страхова;
НЗп – норма запасу підготовча.

Норма запасу поточна залежить від часу, що проходить між двома постачаннями виробничих ресурсів. Вони можуть надходити як із довкілля, від постачальників, і бути власними напівфабрикатами різних стадіях роботи робочого майданчика. Зазвичай норма запасу має давати можливість завантажити роботу підприємства на термін, що визначається як половина часу очікування на повторне постачання.

Норма запасу страхова формується захисту компанії від порушень термінів поставки необхідної сировини, матеріалів чи напівфабрикатів із боку постачальників. Для встановлення страхової норми запасу зазвичай використовують половину поточної норми запасу. Або досвідченим шляхом встановлюється максимальний термін затримки поставок і обчислюється норма запасу цей час, яке згодом стає страховою нормою.

Норма запасу підготовча необхідна у разі, якщо поставлене сировину чи матеріали не можна відразу пускати у обробку чи виконання робочих замовлень. Це буває у випадках, коли технічний процес передбачає їх додаткову підготовку. Наприклад, коли потрібно привести в норму температуру і вологість, провести їх сортування, комплектацію і т. д. Таким чином, підготовча норма запасу залежить від часу з моменту доставки сировини та матеріалів у розпорядження підприємства і до початку фактичного їх залучення в переробку.

Аналіз оборотних активів

Для аналізу їх необхідно розбити за рівнем ліквідності та ризиками.

Найбільшу увагу слід приділити неліквідам з високим ступенем ризику. Їх збільшення говорить про те, що кошти, що вкладаються в бізнес, не дають належної віддачі через гальмуючий ефект цієї групи. Для аналізу динаміки оборотних активів використовують співвідношення високоліквідних та низьколіквідних груп.

Наступний важливий аспект аналізу – контроль рівня цих ресурсів, перевірка їх норм, перевірка їх фактичного значення. Надмірно високі норми можуть призвести до затоварювання, перестрахування і, як наслідок, переходу матеріальних ресурсів у розряд залежалих. А це прямий шлях до зниження фінансової стійкості та зайвих витрат. Не менш небезпечні дуже низькі норми запасів. За будь-якої позаштатної ситуації – затримки поставок, зміна постачальника, логістичні помилки тощо, брак запасів таких ресурсів призведе до вимушеного простою та зниження планового випуску компанією товарів.

Ще один важливий напрямок – контроль випуску готових виробів. Вони повинні випускатися за розробленим та прийнятим планом виготовлення товарів, з передбачуваним обсягом споживання продукції ринком та прогнозованим обсягом платежів. Без урахування цих та інших складових фірма може зіткнутися з проблемою отримання коштів за підсумками своєї роботи.